ترجمة معاني آية 118 سورة التوبة - الترجمة الأوكرانية - ميخائيلو يعقوبوفيتش - موسوعة القرآن الكريم

آية: 118

وَعَلَى ٱلثَّلَٰثَةِ ٱلَّذِينَ خُلِّفُواْ حَتَّىٰٓ إِذَا ضَاقَتۡ عَلَيۡهِمُ ٱلۡأَرۡضُ بِمَا رَحُبَتۡ وَضَاقَتۡ عَلَيۡهِمۡ أَنفُسُهُمۡ وَظَنُّوٓاْ أَن لَّا مَلۡجَأَ مِنَ ٱللَّهِ إِلَّآ إِلَيۡهِ ثُمَّ تَابَ عَلَيۡهِمۡ لِيَتُوبُوٓاْۚ إِنَّ ٱللَّهَ هُوَ ٱلتَّوَّابُ ٱلرَّحِيمُ

Були й троє, яким дали відстрочку [для каяття]. Стала вузькою для них широка земля, й стиснулися душі їхні. Вони вирішили, що немає захисту від Аллага, крім як у Нього Самого. Потім Він простив їх, щоб розкаялися вони. Воістину, Аллаг — Приймаючий каяття, Милосердний![CXVII]

[CXVII] Йдеться про Гіляля бін Умейю, Мурару бін ар-Рабі’ та Ка’ба бін Маліка, які не вирушили в похід на Табук, але згодом розкаялися в цьому (ат-Табарі).