భావార్ధాల అనువాదం సూరహ్ సూరహ్ అస్-సాఫ్ఫాత్ - ఉక్రేనియన్ అనువాదం - మీఖాయిలో యఆఖూబూఫీతష్ - పవిత్ర ఖుర్ఆన్ యొక్క ఎన్సైక్లోపీడియా

Ас-Саффат (Вишикувані)

వచనం: 1

وَٱلصَّٰٓفَّٰتِ صَفّٗا

Клянуся вишикуваними в лави,

వచనం: 2

فَٱلزَّٰجِرَٰتِ زَجۡرٗا

які наполегливо підганяють

వచనం: 3

فَٱلتَّٰلِيَٰتِ ذِكۡرًا

і читають нагадування![CCCLX]

[CCCLX] Відповідно до більшості тлумачень, ідеться про ангелів.

వచనం: 4

إِنَّ إِلَٰهَكُمۡ لَوَٰحِدٞ

Воістину, ваш Бог — Єдиний!

వచనం: 5

رَّبُّ ٱلسَّمَٰوَٰتِ وَٱلۡأَرۡضِ وَمَا بَيۡنَهُمَا وَرَبُّ ٱلۡمَشَٰرِقِ

Господь небес, землі й того, що між ними, Господь сходів![CCCLXI]

[CCCLXI] «Сходу сонця влітку та взимку» (за ат-Табарі).

వచనం: 6

إِنَّا زَيَّنَّا ٱلسَّمَآءَ ٱلدُّنۡيَا بِزِينَةٍ ٱلۡكَوَاكِبِ

Воістину, Ми прикрасили нижнє небо красою зірок

వచనం: 7

وَحِفۡظٗا مِّن كُلِّ شَيۡطَٰنٖ مَّارِدٖ

і захищаємо його від усякого бунтівного шайтана.

వచనం: 8

لَّا يَسَّمَّعُونَ إِلَى ٱلۡمَلَإِ ٱلۡأَعۡلَىٰ وَيُقۡذَفُونَ مِن كُلِّ جَانِبٖ

Вони не можуть підслухати найвище зібрання; їх вражають з усіх боків,

వచనం: 9

دُحُورٗاۖ وَلَهُمۡ عَذَابٞ وَاصِبٌ

щоб відігнати звідти. На них чекає вічна кара!

వచనం: 10

إِلَّا مَنۡ خَطِفَ ٱلۡخَطۡفَةَ فَأَتۡبَعَهُۥ شِهَابٞ ثَاقِبٞ

А якщо хтось із них щось і вихопить, то за ним поженеться яскрава зоря.

వచనం: 11

فَٱسۡتَفۡتِهِمۡ أَهُمۡ أَشَدُّ خَلۡقًا أَم مَّنۡ خَلَقۡنَآۚ إِنَّا خَلَقۡنَٰهُم مِّن طِينٖ لَّازِبِۭ

Запитай у них, чи це вони створені міцнішими, чи щось інше, створене Нами? Воістину, Ми створили їх із липкої глини!

వచనం: 12

بَلۡ عَجِبۡتَ وَيَسۡخَرُونَ

Так, ти дивуєшся, а вони глузують!

వచనం: 13

وَإِذَا ذُكِّرُواْ لَا يَذۡكُرُونَ

Коли їм нагадують, вони не замислюються.

వచనం: 14

وَإِذَا رَأَوۡاْ ءَايَةٗ يَسۡتَسۡخِرُونَ

А коли вони бачать знамення, то насміхаються.

వచనం: 15

وَقَالُوٓاْ إِنۡ هَٰذَآ إِلَّا سِحۡرٞ مُّبِينٌ

І говорять: «Воістину, це — явне чаклунство!

వచనం: 16

أَءِذَا مِتۡنَا وَكُنَّا تُرَابٗا وَعِظَٰمًا أَءِنَّا لَمَبۡعُوثُونَ

Невже, ставши після смерті прахом і кістками, ми воскреснемо?

వచనం: 17

أَوَءَابَآؤُنَا ٱلۡأَوَّلُونَ

Чи наші прабатьки?»

వచనం: 18

قُلۡ نَعَمۡ وَأَنتُمۡ دَٰخِرُونَ

Скажи: «Так, і ви будете принижені!»

వచనం: 19

فَإِنَّمَا هِيَ زَجۡرَةٞ وَٰحِدَةٞ فَإِذَا هُمۡ يَنظُرُونَ

Тільки один крик — і вони будуть дивитися!

వచనం: 20

وَقَالُواْ يَٰوَيۡلَنَا هَٰذَا يَوۡمُ ٱلدِّينِ

І скажуть: «Горе нам! Це — Судний День!»

వచనం: 21

هَٰذَا يَوۡمُ ٱلۡفَصۡلِ ٱلَّذِي كُنتُم بِهِۦ تُكَذِّبُونَ

Це — День Суду, який ви вважали брехнею![CCCLXII]

[CCCLXII] «День, коли Аллаг справедливо розсудить між своїми творіннями» (ат-Табарі).

వచనం: 22

۞ ٱحۡشُرُواْ ٱلَّذِينَ ظَلَمُواْ وَأَزۡوَٰجَهُمۡ وَمَا كَانُواْ يَعۡبُدُونَ

Зберіть тих, які були несправедливими, подібних до них і тих, кому вони поклонялися[CCCLXIII]

[CCCLXIII] «Подібних до них» — так розуміє вираз «азваджа-гум» більшість тлумачів (див. ат-Табарі, аль-Багаві, ібн Касір). Лише окремі коментатори тлумачать «азваджа-гум» як «їхні дружини»; зауважимо, що загалом арабське слово «завдж» означає парну річ, тобто предмет, схожий на інший.

వచనం: 23

مِن دُونِ ٱللَّهِ فَٱهۡدُوهُمۡ إِلَىٰ صِرَٰطِ ٱلۡجَحِيمِ

замість Аллага, й покажіть їм дорогу до пекла!

వచనం: 24

وَقِفُوهُمۡۖ إِنَّهُم مَّسۡـُٔولُونَ

Зупиніть їх! Вони мусять відповісти!

వచనం: 25

مَا لَكُمۡ لَا تَنَاصَرُونَ

Що з вами? Чому не допомагаєте одне одному?

వచనం: 26

بَلۡ هُمُ ٱلۡيَوۡمَ مُسۡتَسۡلِمُونَ

Та ж ні! Того Дня вони будуть покірними

వచనం: 27

وَأَقۡبَلَ بَعۡضُهُمۡ عَلَىٰ بَعۡضٖ يَتَسَآءَلُونَ

й будуть звертатись одне до одного з питаннями.

వచనం: 28

قَالُوٓاْ إِنَّكُمۡ كُنتُمۡ تَأۡتُونَنَا عَنِ ٱلۡيَمِينِ

І скажуть: «Ви приходили до нас із правого боку!»

వచనం: 29

قَالُواْ بَل لَّمۡ تَكُونُواْ مُؤۡمِنِينَ

А ті скажуть: «Та ж ні! Ви самі не були віруючими.

వచనం: 30

وَمَا كَانَ لَنَا عَلَيۡكُم مِّن سُلۡطَٰنِۭۖ بَلۡ كُنتُمۡ قَوۡمٗا طَٰغِينَ

Ми не мали над вами влади. Ви — люди, які порушують!

వచనం: 31

فَحَقَّ عَلَيۡنَا قَوۡلُ رَبِّنَآۖ إِنَّا لَذَآئِقُونَ

Справдилося над нами слово Господа нашого! Воістину, ми неодмінно скуштуємо [кари]!

వచనం: 32

فَأَغۡوَيۡنَٰكُمۡ إِنَّا كُنَّا غَٰوِينَ

Ми збили вас зі шляху, бо, воістину, заблукали самі!»

వచనం: 33

فَإِنَّهُمۡ يَوۡمَئِذٖ فِي ٱلۡعَذَابِ مُشۡتَرِكُونَ

Воістину, того Дня вони будуть покарані разом.

వచనం: 34

إِنَّا كَذَٰلِكَ نَفۡعَلُ بِٱلۡمُجۡرِمِينَ

Воістину, так Ми вчиняємо з грішниками!

వచనం: 35

إِنَّهُمۡ كَانُوٓاْ إِذَا قِيلَ لَهُمۡ لَآ إِلَٰهَ إِلَّا ٱللَّهُ يَسۡتَكۡبِرُونَ

Коли їм говорили: «Немає бога, крім Аллага!» — вони вивищувалися

వచనం: 36

وَيَقُولُونَ أَئِنَّا لَتَارِكُوٓاْ ءَالِهَتِنَا لِشَاعِرٖ مَّجۡنُونِۭ

й говорили: «Невже ми залишимо наших богів заради божевільного поета?»

వచనం: 37

بَلۡ جَآءَ بِٱلۡحَقِّ وَصَدَّقَ ٱلۡمُرۡسَلِينَ

Та ж ні! Він прийшов з істиною та підтвердив правдивість посланців!

వచనం: 38

إِنَّكُمۡ لَذَآئِقُواْ ٱلۡعَذَابِ ٱلۡأَلِيمِ

Воістину, ви скуштуєте болісної кари!

వచనం: 39

وَمَا تُجۡزَوۡنَ إِلَّا مَا كُنتُمۡ تَعۡمَلُونَ

Вам відплатять тільки за те, що ви робили!

వచనం: 40

إِلَّا عِبَادَ ٱللَّهِ ٱلۡمُخۡلَصِينَ

Це не стосується обраних рабів Аллага!

వచనం: 41

أُوْلَٰٓئِكَ لَهُمۡ رِزۡقٞ مَّعۡلُومٞ

На них чекає відомий наділ –

వచనం: 42

فَوَٰكِهُ وَهُم مُّكۡرَمُونَ

фрукти. Вони будуть пошановані

వచనం: 43

فِي جَنَّٰتِ ٱلنَّعِيمِ

у садах насолоди,

వచనం: 44

عَلَىٰ سُرُرٖ مُّتَقَٰبِلِينَ

лежачи на ложах — один навпроти одного.

వచనం: 45

يُطَافُ عَلَيۡهِم بِكَأۡسٖ مِّن مَّعِينِۭ

Їх обходитимуть із чашею джерельного напою,

వచనం: 46

بَيۡضَآءَ لَذَّةٖ لِّلشَّٰرِبِينَ

чистого, який дарує задоволення тим, хто його п’є!

వచనం: 47

لَا فِيهَا غَوۡلٞ وَلَا هُمۡ عَنۡهَا يُنزَفُونَ

Він не позбавляє глузду, тож вони не сп’яніють від нього!

వచనం: 48

وَعِندَهُمۡ قَٰصِرَٰتُ ٱلطَّرۡفِ عِينٞ

Поряд із ними будуть ті, чий погляд смиренний, чиї очі прекрасні.

వచనం: 49

كَأَنَّهُنَّ بَيۡضٞ مَّكۡنُونٞ

Вони подібні до яйця, що надійно охороняється!

వచనం: 50

فَأَقۡبَلَ بَعۡضُهُمۡ عَلَىٰ بَعۡضٖ يَتَسَآءَلُونَ

А ті звертатимуться одне до одного з питаннями.

వచనం: 51

قَالَ قَآئِلٞ مِّنۡهُمۡ إِنِّي كَانَ لِي قَرِينٞ

Один із них скаже: «Був у мене приятель,

వచనం: 52

يَقُولُ أَءِنَّكَ لَمِنَ ٱلۡمُصَدِّقِينَ

який говорив: «Невже ти належиш до тих, хто вірить,

వచనం: 53

أَءِذَا مِتۡنَا وَكُنَّا تُرَابٗا وَعِظَٰمًا أَءِنَّا لَمَدِينُونَ

що, нам відплатять після того, як ми помремо й станемо прахом і кістками?»

వచనం: 54

قَالَ هَلۡ أَنتُم مُّطَّلِعُونَ

І скаже: «Чи не поглянете ви?»

వచనం: 55

فَٱطَّلَعَ فَرَءَاهُ فِي سَوَآءِ ٱلۡجَحِيمِ

Він погляне й побачить того в середині пекла!

వచనం: 56

قَالَ تَٱللَّهِ إِن كِدتَّ لَتُرۡدِينِ

І скаже: «Клянусь Аллагом! Ти мало не знищив мене!

వచనం: 57

وَلَوۡلَا نِعۡمَةُ رَبِّي لَكُنتُ مِنَ ٱلۡمُحۡضَرِينَ

Якби не милість Господа мого, я неодмінно був би серед тих, хто потрапив [у пекло]!

వచనం: 58

أَفَمَا نَحۡنُ بِمَيِّتِينَ

Невже ми більше не помремо,

వచనం: 59

إِلَّا مَوۡتَتَنَا ٱلۡأُولَىٰ وَمَا نَحۡنُ بِمُعَذَّبِينَ

після нашої першої смерті? Невже не будемо покарані?»

వచనం: 60

إِنَّ هَٰذَا لَهُوَ ٱلۡفَوۡزُ ٱلۡعَظِيمُ

Воістину, це — великий успіх!

వచనం: 61

لِمِثۡلِ هَٰذَا فَلۡيَعۡمَلِ ٱلۡعَٰمِلُونَ

Нехай працюють заради цього ті, хто працює!

వచనం: 62

أَذَٰلِكَ خَيۡرٞ نُّزُلًا أَمۡ شَجَرَةُ ٱلزَّقُّومِ

Це частування краще чи дерево заккум?

వచనం: 63

إِنَّا جَعَلۡنَٰهَا فِتۡنَةٗ لِّلظَّٰلِمِينَ

Ми зробили його спокусою для нечестивих.

వచనం: 64

إِنَّهَا شَجَرَةٞ تَخۡرُجُ فِيٓ أَصۡلِ ٱلۡجَحِيمِ

Воістину, це — дерево, яке росте з самого дна пекла,

వచనం: 65

طَلۡعُهَا كَأَنَّهُۥ رُءُوسُ ٱلشَّيَٰطِينِ

а його плоди наче голови шайтанів!

వచనం: 66

فَإِنَّهُمۡ لَأٓكِلُونَ مِنۡهَا فَمَالِـُٔونَ مِنۡهَا ٱلۡبُطُونَ

Вони їстимуть їх і будуть наповнювати ними свої черева.

వచనం: 67

ثُمَّ إِنَّ لَهُمۡ عَلَيۡهَا لَشَوۡبٗا مِّنۡ حَمِيمٖ

Потім це все буде змішано з окропом,

వచనం: 68

ثُمَّ إِنَّ مَرۡجِعَهُمۡ لَإِلَى ٱلۡجَحِيمِ

і їх усіх повернуть до пекла!

వచనం: 69

إِنَّهُمۡ أَلۡفَوۡاْ ءَابَآءَهُمۡ ضَآلِّينَ

Воістину, вони зустріли своїх батьків, коли ті блукали в омані,

వచనం: 70

فَهُمۡ عَلَىٰٓ ءَاثَٰرِهِمۡ يُهۡرَعُونَ

але самі поспішили рушити їхніми слідами.

వచనం: 71

وَلَقَدۡ ضَلَّ قَبۡلَهُمۡ أَكۡثَرُ ٱلۡأَوَّلِينَ

Ще раніше за них заблукала більшість давніх народів.

వచనం: 72

وَلَقَدۡ أَرۡسَلۡنَا فِيهِم مُّنذِرِينَ

Ми відсилали до них застерігачів.

వచనం: 73

فَٱنظُرۡ كَيۡفَ كَانَ عَٰقِبَةُ ٱلۡمُنذَرِينَ

Поглянь, яким був кінець тих, кого застерігали,

వచనం: 74

إِلَّا عِبَادَ ٱللَّهِ ٱلۡمُخۡلَصِينَ

крім Наших обраних рабів!

వచనం: 75

وَلَقَدۡ نَادَىٰنَا نُوحٞ فَلَنِعۡمَ ٱلۡمُجِيبُونَ

Нух закликав до Нас, а Ми прекрасно відповідаємо!

వచనం: 76

وَنَجَّيۡنَٰهُ وَأَهۡلَهُۥ مِنَ ٱلۡكَرۡبِ ٱلۡعَظِيمِ

Ми врятували його з родиною від великого нещастя

వచనం: 77

وَجَعَلۡنَا ذُرِّيَّتَهُۥ هُمُ ٱلۡبَاقِينَ

Й зберегли тільки його нащадків.

వచనం: 78

وَتَرَكۡنَا عَلَيۡهِ فِي ٱلۡأٓخِرِينَ

А наступним поколінням Ми залишили [добру згадку] про Нього.

వచనం: 79

سَلَٰمٌ عَلَىٰ نُوحٖ فِي ٱلۡعَٰلَمِينَ

Мир Нуху серед світів!

వచనం: 80

إِنَّا كَذَٰلِكَ نَجۡزِي ٱلۡمُحۡسِنِينَ

Так Ми винагороджуємо праведників.

వచనం: 81

إِنَّهُۥ مِنۡ عِبَادِنَا ٱلۡمُؤۡمِنِينَ

Воістину, він — один із Наших віруючих рабів!

వచనం: 82

ثُمَّ أَغۡرَقۡنَا ٱلۡأٓخَرِينَ

А потім Ми втопили всіх інших.

వచనం: 83

۞ وَإِنَّ مِن شِيعَتِهِۦ لَإِبۡرَٰهِيمَ

Воістину, Ібрагім був одним із його прихильників,

వచనం: 84

إِذۡ جَآءَ رَبَّهُۥ بِقَلۡبٖ سَلِيمٍ

коли прийшов до Господа свого з чистим серцем.

వచనం: 85

إِذۡ قَالَ لِأَبِيهِ وَقَوۡمِهِۦ مَاذَا تَعۡبُدُونَ

Ось він сказав своєму батьку і своєму народу: «Кому ви поклоняєтеся?

వచనం: 86

أَئِفۡكًا ءَالِهَةٗ دُونَ ٱللَّهِ تُرِيدُونَ

Невже ви прагнете інших, вигаданих богів, замість Аллага?

వచనం: 87

فَمَا ظَنُّكُم بِرَبِّ ٱلۡعَٰلَمِينَ

Що ви думаєте про Господа світів?»

వచనం: 88

فَنَظَرَ نَظۡرَةٗ فِي ٱلنُّجُومِ

Він поглянув на зорі

వచనం: 89

فَقَالَ إِنِّي سَقِيمٞ

й сказав: «Я заслаб!»

వచనం: 90

فَتَوَلَّوۡاْ عَنۡهُ مُدۡبِرِينَ

Тож вони відвернулися від нього й пішли.

వచనం: 91

فَرَاغَ إِلَىٰٓ ءَالِهَتِهِمۡ فَقَالَ أَلَا تَأۡكُلُونَ

А він потайки дістався їхніх богів і сказав: «Чому ви не їсте?

వచనం: 92

مَا لَكُمۡ لَا تَنطِقُونَ

Що з вами? Чому ви не розмовляєте?»

వచనం: 93

فَرَاغَ عَلَيۡهِمۡ ضَرۡبَۢا بِٱلۡيَمِينِ

Він підійшов до них і почав бити правицею.

వచనం: 94

فَأَقۡبَلُوٓاْ إِلَيۡهِ يَزِفُّونَ

До нього швидко прибігли,

వచనం: 95

قَالَ أَتَعۡبُدُونَ مَا تَنۡحِتُونَ

але він сказав: «Невже ви поклоняєтесь тому, що самі майструєте»?

వచనం: 96

وَٱللَّهُ خَلَقَكُمۡ وَمَا تَعۡمَلُونَ

Аллаг створив і вас, і те, що ви робите!

వచనం: 97

قَالُواْ ٱبۡنُواْ لَهُۥ بُنۡيَٰنٗا فَأَلۡقُوهُ فِي ٱلۡجَحِيمِ

Ті відповіли: «Зведіть йому споруду та вкиньте його у вогонь!»

వచనం: 98

فَأَرَادُواْ بِهِۦ كَيۡدٗا فَجَعَلۡنَٰهُمُ ٱلۡأَسۡفَلِينَ

Вони намагалися хитрувати проти нього, але Ми зробили їх приниженими.

వచనం: 99

وَقَالَ إِنِّي ذَاهِبٌ إِلَىٰ رَبِّي سَيَهۡدِينِ

Він сказав: «Я йду до Господа світів, Який вкаже мені прямий шлях!

వచనం: 100

رَبِّ هَبۡ لِي مِنَ ٱلصَّٰلِحِينَ

Господи! Даруй мені праведних нащадків!»

వచనం: 101

فَبَشَّرۡنَٰهُ بِغُلَٰمٍ حَلِيمٖ

Ми сповістили йому добру звістку про смиренного хлопчика.

వచనం: 102

فَلَمَّا بَلَغَ مَعَهُ ٱلسَّعۡيَ قَالَ يَٰبُنَيَّ إِنِّيٓ أَرَىٰ فِي ٱلۡمَنَامِ أَنِّيٓ أَذۡبَحُكَ فَٱنظُرۡ مَاذَا تَرَىٰۚ قَالَ يَٰٓأَبَتِ ٱفۡعَلۡ مَا تُؤۡمَرُۖ سَتَجِدُنِيٓ إِن شَآءَ ٱللَّهُ مِنَ ٱلصَّٰبِرِينَ

Коли він досягнув віку, щоб разом із ним докладати зусиль, той сказав: «Сину мій! Я бачив уві сні, що приношу тебе в жертву. Що ти думаєш про це?» Син відповів: «Батьку мій! Роби те, що тобі наказано. Якщо побажає Аллаг, ти побачиш, що я буду одним із терплячих!»

వచనం: 103

فَلَمَّآ أَسۡلَمَا وَتَلَّهُۥ لِلۡجَبِينِ

Коли вони обидва підкорилися, й він поклав його на бік,

వచనం: 104

وَنَٰدَيۡنَٰهُ أَن يَٰٓإِبۡرَٰهِيمُ

Ми звернулися до нього: «О Ібрагіме!

వచనం: 105

قَدۡ صَدَّقۡتَ ٱلرُّءۡيَآۚ إِنَّا كَذَٰلِكَ نَجۡزِي ٱلۡمُحۡسِنِينَ

Ти вже підтвердив сон!» Воістину, так Ми винагороджуємо праведників.

వచనం: 106

إِنَّ هَٰذَا لَهُوَ ٱلۡبَلَٰٓؤُاْ ٱلۡمُبِينُ

Воістину, це — справжнє випробування!

వచనం: 107

وَفَدَيۡنَٰهُ بِذِبۡحٍ عَظِيمٖ

Ми викупили його великою жертвою.

వచనం: 108

وَتَرَكۡنَا عَلَيۡهِ فِي ٱلۡأٓخِرِينَ

А наступним поколінням Ми залишили [добру згадку] про нього.

వచనం: 109

سَلَٰمٌ عَلَىٰٓ إِبۡرَٰهِيمَ

Мир Ібрагіму!

వచనం: 110

كَذَٰلِكَ نَجۡزِي ٱلۡمُحۡسِنِينَ

Так Ми винагороджуємо праведників.

వచనం: 111

إِنَّهُۥ مِنۡ عِبَادِنَا ٱلۡمُؤۡمِنِينَ

Воістину, він — один із Наших віруючих рабів!

వచనం: 112

وَبَشَّرۡنَٰهُ بِإِسۡحَٰقَ نَبِيّٗا مِّنَ ٱلصَّٰلِحِينَ

Ми дарували йому добру звістку про Ісхака — пророка з праведників.

వచనం: 113

وَبَٰرَكۡنَا عَلَيۡهِ وَعَلَىٰٓ إِسۡحَٰقَۚ وَمِن ذُرِّيَّتِهِمَا مُحۡسِنٞ وَظَالِمٞ لِّنَفۡسِهِۦ مُبِينٞ

Ми благословили його та Ісхака. Є серед їхніх нащадків праведники, а є й ті, які справді несправедливі до себе.

వచనం: 114

وَلَقَدۡ مَنَنَّا عَلَىٰ مُوسَىٰ وَهَٰرُونَ

Ми дарували Свою милість Мусі та Гаруну.

వచనం: 115

وَنَجَّيۡنَٰهُمَا وَقَوۡمَهُمَا مِنَ ٱلۡكَرۡبِ ٱلۡعَظِيمِ

Ми врятували їх обох та їхній народ від великої печалі.

వచనం: 116

وَنَصَرۡنَٰهُمۡ فَكَانُواْ هُمُ ٱلۡغَٰلِبِينَ

Ми допомогли їм і вони стали переможцями!

వచనం: 117

وَءَاتَيۡنَٰهُمَا ٱلۡكِتَٰبَ ٱلۡمُسۡتَبِينَ

Ми дарували їм ясне Писання

వచనం: 118

وَهَدَيۡنَٰهُمَا ٱلصِّرَٰطَ ٱلۡمُسۡتَقِيمَ

й повели їх прямим шляхом.

వచనం: 119

وَتَرَكۡنَا عَلَيۡهِمَا فِي ٱلۡأٓخِرِينَ

А наступним поколінням Ми залишили [добру згадку] про них.

వచనం: 120

سَلَٰمٌ عَلَىٰ مُوسَىٰ وَهَٰرُونَ

Мир Мусі й Гаруну!

వచనం: 121

إِنَّا كَذَٰلِكَ نَجۡزِي ٱلۡمُحۡسِنِينَ

Так Ми винагороджуємо праведників.

వచనం: 122

إِنَّهُمَا مِنۡ عِبَادِنَا ٱلۡمُؤۡمِنِينَ

Воістину, вони — одні із Наших віруючих рабів!

వచనం: 123

وَإِنَّ إِلۡيَاسَ لَمِنَ ٱلۡمُرۡسَلِينَ

Воістину, Ільяс був одним із посланців.

వచనం: 124

إِذۡ قَالَ لِقَوۡمِهِۦٓ أَلَا تَتَّقُونَ

Ось він сказав своєму народу: «Невже ви не боїтесь?

వచనం: 125

أَتَدۡعُونَ بَعۡلٗا وَتَذَرُونَ أَحۡسَنَ ٱلۡخَٰلِقِينَ

Кличете Баала та відмовляєтесь від найпрекраснішого з творців

వచనం: 126

ٱللَّهَ رَبَّكُمۡ وَرَبَّ ءَابَآئِكُمُ ٱلۡأَوَّلِينَ

— Аллага, вашого Господа й Господа ваших прабатьків?»[CCCLXIV]

[CCCLXIV] Ільяс (Ілля) — посланець, який закликав синів Ісраїля відмовитися від поклоніння Баалу.

వచనం: 127

فَكَذَّبُوهُ فَإِنَّهُمۡ لَمُحۡضَرُونَ

Але вони вважали його брехуном. Їх зберуть [у пеклі],

వచనం: 128

إِلَّا عِبَادَ ٱللَّهِ ٱلۡمُخۡلَصِينَ

крім обраних рабів Аллага.

వచనం: 129

وَتَرَكۡنَا عَلَيۡهِ فِي ٱلۡأٓخِرِينَ

А наступним поколінням Ми залишили [добру згадку] про нього.

వచనం: 130

سَلَٰمٌ عَلَىٰٓ إِلۡ يَاسِينَ

Мир Іль Ясіну![CCCLXV]

[CCCLXV] Один із варіантів читання імені «Ільяс» (ат-Табарі, аль-Багаві, ібн Касір).

వచనం: 131

إِنَّا كَذَٰلِكَ نَجۡزِي ٱلۡمُحۡسِنِينَ

Так Ми винагороджуємо праведників.

వచనం: 132

إِنَّهُۥ مِنۡ عِبَادِنَا ٱلۡمُؤۡمِنِينَ

Воістину, він — один із Наших віруючих рабів.

వచనం: 133

وَإِنَّ لُوطٗا لَّمِنَ ٱلۡمُرۡسَلِينَ

Воістину, Лют був одним із посланців.

వచనం: 134

إِذۡ نَجَّيۡنَٰهُ وَأَهۡلَهُۥٓ أَجۡمَعِينَ

Ми врятували його разом із родиною — всіх,

వచనం: 135

إِلَّا عَجُوزٗا فِي ٱلۡغَٰبِرِينَ

окрім старої дружини, яка була однією з тих, хто залишився.

వచనం: 136

ثُمَّ دَمَّرۡنَا ٱلۡأٓخَرِينَ

А потім Ми знищили всіх інших.

వచనం: 137

وَإِنَّكُمۡ لَتَمُرُّونَ عَلَيۡهِم مُّصۡبِحِينَ

Ви проходите повз них уранці

వచనం: 138

وَبِٱلَّيۡلِۚ أَفَلَا تَعۡقِلُونَ

та вночі. Невже ви не розумієте?[CCCLXVI]

[CCCLXVI] Ат-Табарі цитує переказ від Катади: «Хто подорожує з Медини до Сирії, той проходить повз [залишки] Содому, селища народу Люта».

వచనం: 139

وَإِنَّ يُونُسَ لَمِنَ ٱلۡمُرۡسَلِينَ

Воістину, Юнус був одним із посланців.

వచనం: 140

إِذۡ أَبَقَ إِلَى ٱلۡفُلۡكِ ٱلۡمَشۡحُونِ

Ось він утік на переповнений корабель.

వచనం: 141

فَسَاهَمَ فَكَانَ مِنَ ٱلۡمُدۡحَضِينَ

Він кинув жереб і опинився серед тих, хто програв.

వచనం: 142

فَٱلۡتَقَمَهُ ٱلۡحُوتُ وَهُوَ مُلِيمٞ

Його проковтнула риба. Він гідний докору!

వచనం: 143

فَلَوۡلَآ أَنَّهُۥ كَانَ مِنَ ٱلۡمُسَبِّحِينَ

Якби він не був одним із тих, хто прославляє Аллага,

వచనం: 144

لَلَبِثَ فِي بَطۡنِهِۦٓ إِلَىٰ يَوۡمِ يُبۡعَثُونَ

то був би в череві риби аж до того дня, коли всі воскреснуть.

వచనం: 145

۞ فَنَبَذۡنَٰهُ بِٱلۡعَرَآءِ وَهُوَ سَقِيمٞ

Ми викинули його на берег, і він був слабкий.

వచనం: 146

وَأَنۢبَتۡنَا عَلَيۡهِ شَجَرَةٗ مِّن يَقۡطِينٖ

Ми зростили над ним рослину — гарбуз.

వచనం: 147

وَأَرۡسَلۡنَٰهُ إِلَىٰ مِاْئَةِ أَلۡفٍ أَوۡ يَزِيدُونَ

Ми відіслали його до ста тисяч або навіть більше.

వచనం: 148

فَـَٔامَنُواْ فَمَتَّعۡنَٰهُمۡ إِلَىٰ حِينٖ

Вони увірували, й Ми дарували їм можливість насолоджуватися благами до певного часу.

వచనం: 149

فَٱسۡتَفۡتِهِمۡ أَلِرَبِّكَ ٱلۡبَنَاتُ وَلَهُمُ ٱلۡبَنُونَ

Запитай у них, чому це в твого Господа — доньки, а в них самих – сини?[CCCLXVII]

[CCCLXVII] Цей аят стосується багатобожників, які вважали ангелів доньками Аллага.

వచనం: 150

أَمۡ خَلَقۡنَا ٱلۡمَلَٰٓئِكَةَ إِنَٰثٗا وَهُمۡ شَٰهِدُونَ

Невже Ми створили ангелів жінками, а вони були свідками цього?

వచనం: 151

أَلَآ إِنَّهُم مِّنۡ إِفۡكِهِمۡ لَيَقُولُونَ

Воістину, через свою брехливість вони говорять:

వచనం: 152

وَلَدَ ٱللَّهُ وَإِنَّهُمۡ لَكَٰذِبُونَ

«Аллаг народив!» Вони брешуть!

వచనం: 153

أَصۡطَفَى ٱلۡبَنَاتِ عَلَى ٱلۡبَنِينَ

Невже Він віддав перевагу донькам над синами?

వచనం: 154

مَا لَكُمۡ كَيۡفَ تَحۡكُمُونَ

Що з вами? Як ви судите?

వచనం: 155

أَفَلَا تَذَكَّرُونَ

Невже ви не замислитесь?

వచనం: 156

أَمۡ لَكُمۡ سُلۡطَٰنٞ مُّبِينٞ

Невже ви маєте ясний доказ?

వచనం: 157

فَأۡتُواْ بِكِتَٰبِكُمۡ إِن كُنتُمۡ صَٰدِقِينَ

Принесіть ваше Писання, якщо ви говорите правду!

వచనం: 158

وَجَعَلُواْ بَيۡنَهُۥ وَبَيۡنَ ٱلۡجِنَّةِ نَسَبٗاۚ وَلَقَدۡ عَلِمَتِ ٱلۡجِنَّةُ إِنَّهُمۡ لَمُحۡضَرُونَ

Вони вважають, що між Ним і джинами є родинний зв’язок. Але джини знають, що вони будуть зібрані [в пеклі]![CCCLXVIII]

[CCCLXVIII] Ібн Касір зазначає, що йдеться про невіруючих, які будуть покарані за свою брехню.

వచనం: 159

سُبۡحَٰنَ ٱللَّهِ عَمَّا يَصِفُونَ

Пречистий Аллаг від того, що Йому додають у поклонінні!

వచనం: 160

إِلَّا عِبَادَ ٱللَّهِ ٱلۡمُخۡلَصِينَ

Цього не роблять тільки обрані раби Аллага.

వచనం: 161

فَإِنَّكُمۡ وَمَا تَعۡبُدُونَ

Ви, та те, чому ви поклоняєтесь,

వచనం: 162

مَآ أَنتُمۡ عَلَيۡهِ بِفَٰتِنِينَ

не зможе відвернути від Нього нікого,

వచనం: 163

إِلَّا مَنۡ هُوَ صَالِ ٱلۡجَحِيمِ

крім тих, кого буде кинуто в пекло.

వచనం: 164

وَمَا مِنَّآ إِلَّا لَهُۥ مَقَامٞ مَّعۡلُومٞ

[Ангели говорять]: «Немає серед нас такого, хто не мав би визначеного місця.

వచనం: 165

وَإِنَّا لَنَحۡنُ ٱلصَّآفُّونَ

Воістину, ми шикуємося у лави!

వచనం: 166

وَإِنَّا لَنَحۡنُ ٱلۡمُسَبِّحُونَ

Воістину, ми прославляємо Аллага!»

వచనం: 167

وَإِن كَانُواْ لَيَقُولُونَ

[Багатобожники] говорять:

వచనం: 168

لَوۡ أَنَّ عِندَنَا ذِكۡرٗا مِّنَ ٱلۡأَوَّلِينَ

«Якби в нас було нагадування від давніх поколінь,

వచనం: 169

لَكُنَّا عِبَادَ ٱللَّهِ ٱلۡمُخۡلَصِينَ

ми неодмінно були б обраними рабами Аллага!»

వచనం: 170

فَكَفَرُواْ بِهِۦۖ فَسَوۡفَ يَعۡلَمُونَ

Але ж вони не увірували в нього! Скоро вони дізнаються!

వచనం: 171

وَلَقَدۡ سَبَقَتۡ كَلِمَتُنَا لِعِبَادِنَا ٱلۡمُرۡسَلِينَ

Наше слово вже було сказане Нашим рабам, яких Ми відсилали.

వచనం: 172

إِنَّهُمۡ لَهُمُ ٱلۡمَنصُورُونَ

Воістину, вони отримають допомогу!

వచనం: 173

وَإِنَّ جُندَنَا لَهُمُ ٱلۡغَٰلِبُونَ

Воістину, Наше військо переможе!

వచనం: 174

فَتَوَلَّ عَنۡهُمۡ حَتَّىٰ حِينٖ

Відвернися від них до певного часу.

వచనం: 175

وَأَبۡصِرۡهُمۡ فَسَوۡفَ يُبۡصِرُونَ

Поглянь на них, скоро вони побачать!

వచనం: 176

أَفَبِعَذَابِنَا يَسۡتَعۡجِلُونَ

Невже вони намагаються прискорити Нашу кару?

వచనం: 177

فَإِذَا نَزَلَ بِسَاحَتِهِمۡ فَسَآءَ صَبَاحُ ٱلۡمُنذَرِينَ

Коли вона зійде на їхні домівки, той ранок буде лихом для тих, кого застерігали!

వచనం: 178

وَتَوَلَّ عَنۡهُمۡ حَتَّىٰ حِينٖ

Відвернися від них до певного часу.

వచనం: 179

وَأَبۡصِرۡ فَسَوۡفَ يُبۡصِرُونَ

Подивись, скоро вони побачать!

వచనం: 180

سُبۡحَٰنَ رَبِّكَ رَبِّ ٱلۡعِزَّةِ عَمَّا يَصِفُونَ

Аллаг, Господь могутності, пречистий від того, що Йому приписують!

వచనం: 181

وَسَلَٰمٌ عَلَى ٱلۡمُرۡسَلِينَ

Мир посланцям!

వచనం: 182

وَٱلۡحَمۡدُ لِلَّهِ رَبِّ ٱلۡعَٰلَمِينَ

Хвала Аллагу, Господу світів.