対訳 節 120 章 悔悟章 - ウクライナ語対訳 - Mikhailo Yaqubovic - クルアーン百科事典

節: 120

مَا كَانَ لِأَهۡلِ ٱلۡمَدِينَةِ وَمَنۡ حَوۡلَهُم مِّنَ ٱلۡأَعۡرَابِ أَن يَتَخَلَّفُواْ عَن رَّسُولِ ٱللَّهِ وَلَا يَرۡغَبُواْ بِأَنفُسِهِمۡ عَن نَّفۡسِهِۦۚ ذَٰلِكَ بِأَنَّهُمۡ لَا يُصِيبُهُمۡ ظَمَأٞ وَلَا نَصَبٞ وَلَا مَخۡمَصَةٞ فِي سَبِيلِ ٱللَّهِ وَلَا يَطَـُٔونَ مَوۡطِئٗا يَغِيظُ ٱلۡكُفَّارَ وَلَا يَنَالُونَ مِنۡ عَدُوّٖ نَّيۡلًا إِلَّا كُتِبَ لَهُم بِهِۦ عَمَلٞ صَٰلِحٌۚ إِنَّ ٱللَّهَ لَا يُضِيعُ أَجۡرَ ٱلۡمُحۡسِنِينَ

Не варто було жителям Медини й бедуїнам із її околиць лишатися в тилу Посланця Аллага й віддавати перевагу своїм душам перед його душею. Це так, бо не буває на шляху Аллага ні спраги, ні втоми, ні голоду, ні кроку, який викликає лють невіруючих, ні чогось, захопленого у ворога, що б не було записано як добра справа. Воістину, Аллаг не загубить винагороди тих, які роблять добро!